СУЧАСНИЙ ТАНЕЦЬ ЯК ЗАСІБ ЗОВНІШНЬОЇ І ВНУТРІШНЬОЇ ГАРМОНІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ 
Хореографія - засіб естетичного виховання широкого профілю, її специфіка визначається різнобічним впливом на людину. Вирішуючи ті ж завдання естетичного та духовного розвитку та виховання дітей, що й музика, танець дає можливість фізичного розвитку, що стає особливо важливим при існуючому положенні зі здоров'ям підростаючого покоління. Тренування найтонших рухових навичок, яка проводиться в процесі навчання хореографії, пов'язана з мобілізацією і активним розвитком багатьох фізіологічних функцій людського організму: кровообігу, дихання, нервово-м'язової діяльності. Розуміння фізичних можливостей свого тіла сприяє вихованню впевненості в собі, запобігає появі різних психологічних комплексів. 
Сучасні танці з їх стрімкими ритмами, незвичайними і складними положеннями тіла добре тренують витривалість, вестибулярний апарат, систему дихання і серце. 
На жаль, в нашій країні словосполучення "сучасний танець" може означати все, що завгодно. 
Ця лінія танцю з'явилася в нашій країні не так давно і проходить досить непростий шлях розвитку. Мені видається, що багато проблем його розвитку пов'язані не тільки із зовнішніми причинами (відсутність фінансування, освітньої системи, інфраструктури), але з внутрішніми - недостатньо ясним розумінням танцю саме як сучасного мистецтва, які вимагають адекватної системи художнього світосприйняття та мислення. 
Якщо вважати, що танець - це мова (текст), то більша частина того, що відбувається на сучасній танцювальній сцені (принаймні, вважає себе такою) - це спроба говорити чужою мовою, коли тебе чарує саме звучання досі незнайомих звуків, але з'єднуєш ти їх за законами відомого тобі мови. 
Спонтанність - це відсутність прогнозованої структури, безперервність без повторень, опора на порожнечу, потік творчості. Структура - заздалегідь задана конструкція, звід правил, карта, попередня території. Структура танцю деталізована в хореографії, спонтанність є безумовним атрибутом імпровізації. Імпровізація виходить з мрії про безумовну свободу і деміургічною спраги людини. Цей початковий посил практично ніколи не доходить до адекватного втілення, стаючи по ходу справи "іграшкою в бісер", обумовленої конкретним культурним контекстом. Імпровізація завжди існувала всередині якої-небудь стилістики, будь то спів акина або hip-hор'овий battle. Танцювальне імпровізація як явище сучасного мистецтва оформилася лише в епоху постмодерну як можливість гри з простором, перевантаженим культурними смислами і стильовими конструкціями. 
Процесуальне визначення - імпровізація як уміння чути своє тіло, простір і партнерів - швидше відсилає до стану імпровізатора, але нічого не може сказати про процес і результат. 
Імпровізація, з іншого боку, сама по собі не є презумпцією справжньої творчості. Вона, як ми вже бачили, може виходити з дуже різних передумов, вимагає особливої ​​підготовленості (або відкритості) глядача; можна назвати це також тусовочної або включеністю в культурний контекст. 
Чудо в імпровізації, тобто значущий акт творіння в момент "тут і зараз", "розділена благодать" (С. Пекстон) є більш вірогідною, імпровізації, але не гарантована. Людина може займатися імпровізацією, тому що не володіє хореографією, або тому, що бажає точності і правди вираження. Людина може займатися хореографією тому, що боїться імпровізації, боїться іншого рівня відкритості (самому собі, звичайно). 
Імпровізація - це з'єднання усвідомленого вибору і спонтанної реакції. Вона включає періоди безперервної концентрації і дивовижною моменти магії, які ніколи не повторяться. Відповідаючи на уяву, інтелект, стиль, і енергію кожної людини, танцюристи знаходять шляхи прориву через стереотипи мислення і руху, які обмежували їх. 
Предмет дослідження - танець. 
Об'єкт дослідження - внутрішня і зовнішня гармонізація особистості, що досягається за допомогою танцю. 
Мета роботи: розглянути сучасний танець як засіб зовнішньої і внутрішньої гармонізації особистості. 
Завдання: 
· Розглянути гармонію танцю; 
· Вивчити сучасний танець як засіб гармонізації психічних процесів; 
· Розглянути поняття контактної імпровізації; 
· Виявити роль сучасного танцю в розвитку особистості людини. 
Гіпотеза дослідження - джаз-танець є засобом внутрішньої і зовнішньої гармонізації особистості. 
Теоретичною базою дослідження послужили праці таких авторів як В. Лабунської, В.В. Козлова, Т.А. Шкурко, В.Л. Круткін, М.А. Бебик. Також в роботі були використані праці зарубіжних авторів: К. Рудестам, А. Старк, К. Хендрікс, В. Гленн. Особливої ​​уваги заслуговує дисертація С.М. Куракіна «Феномен танцю». 
При написанні роботи були використані методи порівняння та аналізу. 
Практична значимість роботи полягає в узагальненні отриманої інформації, в можливості ефективного використання висновків і рекомендацій дослідження в практиці роботи з хореографії. 
Дипломна робота складається з двох розділів, вступу, висновків, також включає в себе список літератури, що складається з тридцяти восьми джерел.